Снобські роздуми на 1 вересня або слово на підтримку школи

0-02-05-a9f89356ac428c205798b0f298567320fcadefde0edede29b56cdabfd308a7af_e826836ebfca8e27Ми суспільство парадоксів: скиглимо про те, що у нас біда з освітою і культивуємо у дітей відразу до школи. Власне самі прищеплюємо малим певне ставлення до школи. Безліч моїх питомих знайомих в переддень першого дня осені розриваються ламентами про терпіння, що насуваються на нас зі школою, розмовами про безглуздість шкільної системи, дуркуватість шкільної програми і низьку кваліфікацію кадрів. І ми серйозно хочемо, аби діти після цього любили школу? Я вже мовчу, що ми різко всі тут стаємо фахівцями з питань організації навчального процесу високого штибу. Ну то й що, що без відповідної спеціальної підготовки. Про школу і так всі фсьо знають. Хіба вона тут потрібна та кваліфікація? Коротше кажучи, ми самі псуємо відношення до школи наших дітей, а потім дивуємось, що вони не хочуть вчитись. І це вчителі винні (а то і не просто винні, а «прямо винуваті») Мені часом видається, що хейтити школи – нині модно.

Продовжувати читання Снобські роздуми на 1 вересня або слово на підтримку школи

Прощаючись з маленьким другом з великим серцем

3Я збирався написати цей пост, коли у нас з’явився Кас, потім хотів поділитись враженнями, коли виповнився рік, відтоді, як став собачником – не склалось. Отже, тепер пишу по тому, як наш собака від нас пішов…

Це був мій перший пес. Діти і дружина доклали неймовірно багато зусиль, роки вмовлянь і тони аргументів, щоб на нашій підлозі щодня з’являлась собача шерсть і ми не могли дозволити собі втрачати пильності під час їжі, аби не втратити вміст власної тарілки. Я дуже вдячний їм за те, що Касільяс з’явився у нашому житті. Це був неймовірний пес з дуже непростою долею. Він з’явився у нас, коли йому було +/- півтора роки, аби подарувати нам неймовірний рік яскравих емоцій і собачих уроків, які ми будемо пригадувати ще дуже довго. Лише рік. Продовжувати читання Прощаючись з маленьким другом з великим серцем