Думки про дуже любительський бокс

imagesОдне з найбільших досягнень першого півріччя цього року – це повернення до спортзалу. На фініші мого єдиного в житті півмарафону у мене було питання: «Що змушує людей робити це вдруге?». Для себе я на це питання не відповів, і на відміну від коханої дружини, яка в плані спортивної дисципліни для мене взірець, я запхав кросівки в шафу. Але в нашому віці (коли вам «немножко за 30») спорт – це необхідність, а одним футболом на рівні «пузато-лисої ліги» не будеш ситий, тому треба шукати нових хоббі і викликів для себе молодого і знову перспективного. Цього разу – бокс. Чому бокс? Початково це видавалося просто цікавішим, ніж залізо і не таким нудним як біг. Хоча визнаю, що, як завжди, все дуже індивідуально, комусь намотати 100 км на велосипеді буде більш захоплюючим заняттям. Одначе в процесі виявилось все набагато цікавіше і корисніше. Отже, кілька думок про бокс.

Психологія. У мене у підлітковому віці між музичною та художньою школами був невеличкий, мікроскопічний досвід боксерського залу. Я пам’ятаю, з тих часів, що просто сам факт відвідування боксерського залу і мінімального контакту з мішком неабияк додає впевненості у конфлікті (на вулиці там або у школі), навіть, якщо до фізичного контакту так і не дійшло. Саме тому вважаю, що контактний вид єдиноборства – обов’язковий елемент виховання хлопця. І йдеться тут не стільки про руки і ноги, скільки про голову і свідомість, впевненість, в рингу, поза рингом і у житті загалом. Говорячи про бокс для дітей, в нашій родині існує компроміс щодо уникання ударних видів, як можна довше (теоретично для дітей нам кращими видаються борцівські види). Головний аргумент тут – це мікротравми мозгу і накопичувальний ефект ударів. АЛЕ… Відкриття моїх пів року у залі: за умови адекватного тренера можна у боксерський зал і дітям. Зараз я розумію, що на початку йдеться про техніку, координацію, пересування тощо. Діти можуть З КОРИСТЮ провести пару років у залі, так і не вдягнувши рукавиці і шолом. Але ключове слово тут «адекватний і розумний дитячий тренер». Зрештою, як і у кожному спорті.

Напевно, на місці боксу могло би бути будь-що інше, але я прихильник європейської класики. Бокс – це таке джентельменське щось. Один мій знайомий, що в дитинстві займався регбі, колись підкинув чиєсь висловлювання про те, що «футбол це гра, де хулігани грають, як джентельмени, а регбі – це гра, де джентельмени дозволяють собі поводити себе на полі, як хулігани». Це вельми довільний парафраз, але мені здається – це красиво. Ось власне, з боксом у мене такі ж відчуття. Ну і чиста правда, що бокс – це, передусім, голова (=думка), потім ноги (пересування) і тільки потім тулуб і руки (=удар). При чому тут вам не шахи, думати по півгодини над ходом часу нема, а думати треба обов’язково.
aid47026-v4-728px-Train-for-Boxing-Step-3-Version-2

Загальна фізична підготовка. У нас підібралась компанія любителів, які без фанатизму і без амбіцій чемпіонських поясів HBO чи WBC. Займаємось ми light режимі, у режимі пару разів на тиждень на годинку +/- (при цьому ніхто не скасував опцію проспати вранішнє тренування). Але скажу я вам, що навіть такого режиму, мені вистачає, аби трошки зігнати зайву вагу (у кого її немає після 35?). Без надзусиль, і самоґвалтувань цілком ОК.

Тепер про спеціальні і не такі очевидні речі. КООРДИНАЦІЯ. Бокс – це передусім про координацію. Я не вважаю себе повним «раклом», як казали у студентські роки у нас. Моє тіло, хоч і далеке від давньогрецьких олімпійських стандартів, оспіваних геніями Праксителя та Мірона, але все ж щось може. Але виявляється навіть елементарні речі в боксі можуть скласти мені складнощі і то неабиякі, узгодити думку, ноги та руки – не так просто, як це здається по телевізору. Часом, виконуючи нескладні рухи, виявляєшся безпорадним перед своїм тілом. Це, до речі, ще один аргумент, аби дітям займатись боксом.

Ну і ліричне. Я скажу вам це такий кайф буває ранком пітніти перед дзеркалом або на мішку чи у тому ж спарингу під звуки музики чорних кварталів Нью-Йорка чи Чикаго, реп у боксерському залі – саме воно (до цієї музики у мене ніколи до цього не було жодних сантиментів). На всяку музику – своє час і місце. Хоча музика може бути все ж різною.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *