Тернистий особистий шлях до безвізу, або як ми по біометричний паспорт ходили

Великий державний механізм зробив свою справу і тепер громадяни 18901060_1256092017821809_1193880545_oУкраїни можуть розраховувати на безвізові подорожі по Європі, правда для цього більшості  з нас треба поміняти закордонні паспорти на нові, біометричні. Подати документи на біометричний закордонний паспорт виявилось не так катастрофічно складно, як видавалось на початку. Оскільки все в нашому суспільному житті останнім часом вимірюється за дворівневою шкалою «зрада» / «перемога», то вирішив описати процес і враження на підставі власного свіжого досвіду.

Як я писав в одному з попередніх постів, зібрались ми на початку осені на береги Няріса. Коли планували цей захід, я, скажу чесно, не вірив в те, що країні, яка знаходиться у стані війни de facto, з усіма наслідками, що з цього витікають, взагалі можуть надати безвізовий режим, але… Його введення не тільки анонсували, але вже і місяць як ввели, а отже, чому би не скористатися з одного з нечисленних здобутків останнього часу. Прогнозовано, що безвіз на нашу голову звалився традиційно несподівано, а наш народ, що в перманентній кризі, нужденно ледь жевріє своє злиденне існування, кинувся по паспорти, необхідного зразка (які ще в травні більшість взагалі не обходили) аби на останні пару гривень віденську оперу відвідати транзитом через братиславські кав’ярні. В цій класичній для українського народу ситуації я схилявся спокійно отримати литовську візу, а потім, ближче до кінця року, коли ажіотаж спаде, і собі поділитись відбитками рідних пальців з євробюрократами. Але родина розсудила, що бюджет отримання литовської візи та біометричного паспорту приблизно однаковий, а термін дії профіту у пашпорту – куди більший, тому вирішено було спробувати.

Отже, розуміючи, що попит на документ більший, ніж на «Київський торт» від Roschen, і попередньо трошки вивчивши питання, ми були під будівлею Паспортного сервісу на Тараса Шевченка, 27 о 06 з гаком ранку і записались «на листочку» під номерами 183 і 184! Орієнтовно цей, найближчий до нас, офіс паспортного сервісу приймає близько 450 пакетів документів на день, то ж почалось все вельми оптимістично. Я не думаю, що всі ці придуркуваті черги з ночі та архаїчні, рудиментарні листочки і списки, це однозначно чергова зрада і знущання злочинної влади над власним праведним народом. Це скоріше, просто результат ажіотажу, який за пару місяців вляжеться, тому сприймав і сприймаю це як прикру надплату за право серед перших скористатись правом людського перетину кордону.

З сумнівного. Молодики, які організовували чергу під дверима зачиненого офісу, списки і т.д., пропонували місце серед перших 15-ти щасливчиків того дня всього за 200 грн. Ми сказали проявам корупції тверде «Ні», але якщо б ми були 450-ми і існував би теоретичний ризик зіпсувати день і не отримати результату, то чи вистачило би нам ідейної стійкості,  – чесно кажучи, не впевнений. І ніби нічого поганого хлопці і не роблять, але присмак лишається. Яким би не був інтерес молодиків, я думаю, що без їх організації процесу, порядку було би там точно менше. Ніхто нікого ні до чого не змушує і практика показала, що цілком можна все зробити за день, якщо ви готові заради безвізу пожертвувати парою годин сну. Але сама наявність людей, які і у цій, цілком прогресивній ситуації, нагадують, що ми таки в Україні, а ментальність і генетична пам’ять – речі надто вперті, аби піддатися двом революціям і кільком постреволюційним рокам. Прикро, але щось в цій ситуації однозначно насторожує.

Далі схема виглядає достатньо чітко. О 09-00 відкрився заклад, відповідно до черги люди отримали свої 450 талонів з номером електронної черги. Більше офіс на Тараса Шевченка, 27 прийняти документів не може. І, знаючи, що за годину офіс приймає приблизно 50 пакетів документів, навіть я, чистий гуманітарій, зміг вирахувати, що маю +/- 3 години на свої справи, каву, сніданок чи бібліотеку. Тобто після отримання талону електронної черги можна бути не прив’язаним до черги фізично і корисно спланувати час, якщо в цьому є потреба. Зрештою сам процес подачі займає до години, може навіть менше і складається з трьох етапів: власне подачі документів, оплати послуг і фото і відбитків пальців. Ми приблизно о 14-00 вже звільнились, а отже вклались навіть у півдня.

IMG_5376

Важливий момент. Осіб, що, як я, отримували паспорт на тимчасово окупованих територіях (коли ті окупованими ще не були, ясна справа), просять пред’явити ще додаткові документи. Жодної дискримінації. Працівники пояснили, що відбувається через те, що ідентифікація і перевірка ВПО неможливі чи утруднені, зі зрозумілих причин, тому просять документ з фотографією (водійське посвідчення, перепустка на роботу) або будь-який документ (свідоцтво про шлюб, документ про освіту тощо). По факту, захопити з собою ще пару документів не важко, і зрозуміти державу можна, тому я особисто тут проблеми на бачу.

З явних мінусів. Вироблення біометричного паспорту можливе за 7 і за 20 робочих днів – теоретично. З ризиком, але ми встигали і за 20 днів, що коштує гривень на 350 дешевше, але через ажіотаж вже сьогодні відставання у вироблені документів у 20-денний термін іде десь на місяць. І при здачі документів 06 липня нам обіцяли паспорти на кінець серпня – ми вирішили не ризикувати, але тут справа особиста. Спочатку видалось, що таким чином штучно працівники Паспортного сервісу підвищують продажі прискореної процедури, але потім подумалось, що мабуть таки ажіотаж і аврал на поліграфкомбінаті таки роблять свою справу і тут є об’єктивний чинник. В цілому прискорена процедура коштує 1245,00 ₴(810,32₴- оформлення та обмін паспорту громадянина України для виїзду за кордон за дня оформлення анкети у строк 7 р.д. (платіж до Держказначейської служби) + 400,00₴ – сервісні послуги з питань оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, пакет базовий (власне Державне підприємство Документ + 34,68₴ – комісія Правекс-Банку, через термінали якого і відбувається оплата).

Здебільшого ми пишемо і скаржимось, якщо щось не так. Але тут хочу відзначити і подякувати працівникам Паспортного Сервісу, які в умовах щоденного авралу демонструють дива витримки і ввічливості. Вперше ми стикнулись з Сервісом пару років тому, коли робили паспорти для дітей і залишились дуже задоволені послугами центру на пр-ті Бажана. Тепер от вдруге і в іншому офісі, і якістю сервісу задоволені на всі 100%, це точно не стандартний ОВІР чи як там зараз це називається і плата в порядку 400 гривень, на мій погляд, цілком адекватна за хороший сервіс, швидкість, а також приємних і усміхнених працівників.

Коротше кажучи, не такий страшний той біометричний чорт, але все ж таки вимагає певних зусиль і жертв.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *